?

Log in

No account? Create an account
igordudnik's Journal
 
[Most Recent Entries] [Calendar View] [Friends]

Below are 20 journal entries, after skipping by the 20 most recent ones recorded in igordudnik's LiveJournal:

[ << Previous 20 -- Next 20 >> ]
Tuesday, August 21st, 2012
1:31 pm
Tuesday, August 14th, 2012
2:06 pm
Friday, July 20th, 2012
5:39 pm
Tuesday, July 17th, 2012
8:50 am
Monday, July 16th, 2012
8:26 am
Friday, July 13th, 2012
3:09 pm
Friday, June 22nd, 2012
11:34 am
Thursday, May 24th, 2012
12:46 pm
Українські ілюстратори
Спеціально для Божени Антоняк зробив невеличку підбірку українських ілюстраторів. Не Єрком єдиним:


Юлія Маланьїна


Володимир Лукаш


Наталія Колпакова


Максим Паленко


Ольга Дехтярьова


Ганна Хоменко


Олександр Погребняк
До речі, Олександр успішно виготовляє АйПед-книги.

І це ще далеко не всі успішні українські ілюстратори. Можна зробити таку саму підбірку по українським дизайнерам.
І не кажіть більше, Божено, що Ви не чули про талановитих українських художників-графіків.

Friday, February 24th, 2012
7:46 am
Корреспонденту — 10!
Завтра — 25 лютого виповнюється 10 років українському тижневику «Корреспондент». Сьогодні здається, що цей журнал існував завжди, але насправді з'явився він не так давно, і був першим в Україні суспільно-політичним тижневиком. Тоді казали: та кому треба подібний журнал, ну хто буде читати про політику, от про бізнес — ото да! Але де сьогодні «Бізнес», де «Компаньон», де інші фінансово-економічні, або як тоді казали «дєлавиє» видання? «Корреспондент» же став популярним буквально за два-три роки, а слідом за ним у цій же ніші з'явилися «Фокус», «Український тиждень», «Країна», «Коментарі», та інші тижневики. Сьогодні, на мою думку, журнал переживає певну кризу, але тим не менше, досі є найпопулярнішим та найвпливовішим суспільно-політичним тижневиком.
Давайте ж згадаємо, яким був, навіть не перший — нульовий номер журналу:


Так, трохи наївно, виглядав новинний розділ «Блокнот»:


«Фото тижня»: Бьівший премьер-министр Виктор Ющенко танцует в полтавском дискоклубе с неизвестной девушкой:


Стаття про київського мера... Олександра Омельченка:


Зверніть увагу на ім'я автора: Дарія Чепак, да-да, саме та:


Тема номера Олімпіада-2002:


Стаття про фільм «Молитва за гетьмана Мазепу», що був знятий за 10 років до фільму «ТойЩоПройшовКрізьВогонь», який чомусь називають то першим, то найдорожчим українським фільмом.


На останок додам, що сам я свого часу віддав кілька років журналу «Корреспондент», тож вітаю всіх хто працює, хто працював, хто стояв біля витоків, і хто доклався своєю працею до якості журналу, вітаю з ювілеєм!
Thursday, February 23rd, 2012
8:23 am
С днем советской армии

«Мы с тобой знаем, солдат: с каждым днем накапливаются факты, свидетельствующие о твоей благородной миссии в Чехословакии, фальшивое возбуждение спадает, мещанские слезы высыхают. Недалек тот день, когда лжи и клевете не будет места на чехословацкой земле. Ничего другого — только истина была и будет верным критерием правоты твоей позиции. Чехословацкий народ останется вечно благодарен тебе, брату и другу»
З брошури «Ты защищаеш социализм, солдат!», Москва, 1968 рік.
Friday, February 10th, 2012
1:09 pm
Гетьман Сагайдачний

Що ми знаємо про гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного? Те що на Контрактові площі у Києві стоїть йому пам'ятник, на який люблять залазити діти? Чи те що, як у пісні співається: Сагайдачний — проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний?
Скажу чесно, сам я до останнього часу знав про гетьмана не набагато більше: на Москву ходив, на турків, Хотин брав, православ'я захищав. Але останнім часом, у роботі про початки
друкарства в Києві, я змушений був пильніше придивитися до особистості Сагайдачного, який зіграв трохи не головну роль в українському відродженні початку XVII століття — записався з усім військом Запорізьким до київського братства, що змусило рахуватися з останнім абсолютно усіх, і в Речі Посполитій, і за межами держави. Саме за часів гетьманування Сагайдачного в Києво-Печерській лаврі була відкрита друкарня, діяльність якої значно вплинула не лише на мистецтво книги, а і на суспільно-політичну та релігійну думку і того і пізнішого часу.
Що ж за людиною був Петро Сагайдачний?

Відповісти на це питання ми можемо з великою долею вірогідності, адже збереглися свідчення, як мінімум двох людей, що особисто знали гетьмана. Це «Вірші на жалосний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» Касіяна Саковича, ректора Київської братської школи, та «Коментарі про Хотинську війну» Якова Собеського, польського державного діяча.
З «Віршів...» дізнаємося, що Сагайдачний народився на Галиччині, освіту отримав у Острожській академії:
Про народження Петра варто розказати,
Як дорогу до наук став він прокладати.
У Перемишльських краях виріс, у Підгір'ї,
В церкви східної його виховали вірі.
Він пішов до Острога для наук поштивих,
Що там квітли, як ніде, за благочестивих
Тих князів, которі там мудрість покохали
І майно, і кошт на ті школи віддавали.
Щоби юні о наук схильності набрали
І для рідної землі корисні ставали.
Хай фундація б ота, Боже, в нас не зникла,
Славу нашу підняла б, як чинити звикла!
Конашевич в Острозі досить літ поживши
І науки у письмі в нашому заживши,
Здібність у душі відкрив сильну до звитяжства,
В Запорозьке він пішов славнеє лицарство.
І отам немало теж поміж них живучи,
Діла лицарського скрізь пильно стережучи,
Досягнув, що військо те в гетьмани обрало,
Мужньо з ним воно татар, турків розбивало,
Він за гетьманства свого взяв був місто Кафу --
Цісар туркський там зазнав немалого страху!
Чотирнадцять тисяч він ворога розбив,
Одні каторги палив, іншії топив.
Із неволі християн безліч увільняв,
За що з воїнством його Бог благословляв.
За найбільшую собі має нагороду
Славний лицар, як коли вирве на свободу
Земляків своїх -- гріхи вчинком покутує,
А умре, напевне, він -- в небо помандрує.
Дізнавав не однократ турчин препоганий
Його мужність і прудкий у бою татарин,
Зна Мултянськая земля, відає волошин,
Їх-бо гетьман той не раз лицарсько полошив.
І інфляндчик скуштував його війська сили,
Як їх рицарі оті, мов траву, косили.
І північний буде край також пам'ятати
Довго лицарство його, бо їм дався знати!
Там звитяжство немале він з'являв ідучи,
Городи й міста у них міцнії псуючи.
Мавши спритність, защораз він у те втрапляв,
Що і ворога збивав, шкоду оминав.
А як місто у війні християнське брав,
Непорушено церкви залишать казав.
Гляньте, той гетьман який був благочестивий,
У звитяжстві пам'ятав про свій стан учтивий.
Що чуже, ніколи він того не хапав,
Із Замойського у цім приклад завжди брав.
Той гетьман був воякам також заказав,
Щоб мултянськії церкви жоден не чіпав.

Багато уваги приділено саме військовій діяльності гетьмана: «Цісар туркський зазнав немалого страху /.../ Зна Мултянськая земля, відає волошин, Їх-бо гетьман той не раз лицарсько полошив.
І інфляндчик скуштував його війська сили...
Ну і нарешті про Москву:
І північний буде край також пам'ятати
Довго лицарство його, бо їм дався знати!
Там звитяжство немале він з'являв ідучи,
Городи й міста у них міцнії псуючи.
Багато уваги приділяється релігійній толерантності гетьмана:
А як місто у війні християнське брав,
Непорушено церкви залишать казав.

Але то все відомо. Тим більше, що напевно перебільшено і прикрашено. Набагато цікавішими є спогади Собеського. Тут Сагайдачний постає перед нами нормальною, живою людиною:

«Сей Петро Конашевич настільки підіймав ся над своїм простим походженнєм і способом житя своїм гострим розумом, визначною зрілістю гадок, незвичайним дотепом в словах і дїлах, що з повною справедливістю мусить бути зачислений для потомства між найвизначнїйших людей Польщі. Скільки проводив він запорозьким військом, всюди окритий славою своїх подвигів на суші й морі користував ся він незмірною ласкою фортуни. Кілька разів погромивши Татар на Перекопських степах, наводив страх на Крим. Там він зайняв худобу на степах, у самої цїли відобрав здобич, захоплену на Руси. Коли Володислав оружною рукою вертав собі права на Московську державу, Конашевич незвичайно проворно, страшенно збентеживши ворога, злучив ся з ним під самою Москвою, столицею держави, обнїс побідні корогви свої по безмірних просторах її, попустошивши огнем і мечем ворожі краї, обернувши в сумні руїни такі незвичайно сильні своєю позицією і залогами міста як Єлець, Шацк, Ливни, Калуга. Обтяжений богатою здобичю, зробив він своє імя пострахом для цїлої Московщини і з плачем від таких бід і нещасть бачила вона як його руки заберали її річи, її богацтва, і ляментуючи рахувала ті товпи бранцїв ріжного стану, ріжного віку, чоловіків і жінок, що йшли за його колїсницями, за його обозом. Не меньше прославили імя Конашевича його морські походи: і тут була звісна його фортуна, що завсїди приносила щасливі результати його піратським походам, і кілька зруйнованих визначнїйших торговельних міст Европи й Азії, попалені околицї Константинополя, і на рештї рідка оборотність проявлена ним в отсїй Хотинській війнї — все се неустанно збільшало його славу серед Турків. І взагалї був се чоловік великого духу, що шукав небезпеки, легковажив житє, в битві перший, в відступленню останнїй, проворний, дїяльний. В таборі він був сторожкий, мало спав і не був відданий так піяцтву, як то звичайно у козаків. За те неповздержно служив Венері, і се прискорило його смерть. На нарадах, чи був він тверезий чи підпилий, був обережний і в усяких розмовах дуже маломовний. Королеви і річипосполитій вірним зістаючи ся завсїди однаково, був він так суворий в стримуванню козацького своєвільства, що за найменьшу причину лив він щедро їх кров, і через те, зненавидивши його собі, кілька разів буйна товпа скидала його з того старшинства над запорозьким військом. Обряд і релїґію грецьку окружав він культом незвичайно горячим, більше нїж забобонним і для тих що перейшли в лоно римської церкви був він ворогом дуже зявзятим і запеклим; через те ще перед самою його смертю почали ходити в суспільности поголоски і підозріння про якісь його злочинні замисли на річпосполиту»
(цитую за «Історією України-Руси» М. Грушевського, Київ, Наукова думка, 1995, т. 7, стор. 371)

Найцікавіших моментів, на мою думку, тут два:
«Обтяжений богатою здобичю, зробив він своє імя пострахом для цїлої Московщини і з плачем від таких бід і нещасть бачила вона як його руки заберали її річи, її богацтва, і ляментуючи рахувала ті товпи бранцїв ріжного стану, ріжного віку, чоловіків і жінок, що йшли за його колїсницями, за його обозом. Не меньше прославили імя Конашевича його морські походи...»
Читаємо тут, що козаки взяли на Москві багату здобич не лише речами, а і живим товаром.
Друге:
«...мало спав і не був відданий так піяцтву, як то звичайно у козаків. За те неповздержно служив Венері...»
Взагалі цікаво. Якось абсолютно не в'яжеться з образом бородатого діда, яким зображують Сагайдачного.
Friday, January 27th, 2012
10:05 am
Культура книги. Частина третя
Перша і друга частини тут:
http://igordudnik.livejournal.com/404336.html
http://igordudnik.livejournal.com/404523.html
У них ми розглядали те, як на сприйняття обкладинки впливає основне зображення, характер шрифту, кольорове рішення та композиція. Зараз же ми спробуємо оглянути як це все працює в комплексі, і зробимо це на матеріалі реальних книг, що виходили раніше. Для початку візьмемо видання О. Пушкіна та В. Шекспіра, і згадаймо ще раз, як би вони виглядали з «безликими» обкладинками:


А так виглядають деякі видання з контекстною картинкою, яка майже всюди — це зображення Петра Першого:

79.28 КБ

Бачимо, що до пари картинка+шрифт часто намагаються додавати інші елементи оформлення: віньєтки і орнаменти. І наче все є: і картинка «в тему», і шрифти підходять, і кольори гармонійні (ну, хіба крім другої), але обкладинки виглядають досить посередньо. Чому так, про це ми поговоримо пізніше, а якщо хтось захоче висловитись прямо зараз — буду лише радий.
Далі, інший підхід, з портретом автора:

57.11 КБ

Пушкін в «жуткіх розачьках» в серії «Золотая классика» — це десь за межами дизайну, книгарства і взагалі здорового глузду, а от тиснений профіль на обкладинці 1950-их років і сьогодні виглядає пристойно і ефектно.

Наступні приклади зі шрифтовим рішенням обкладинки:

50.96 КБ

Досить приємно виглядає обкладинка початку 20-го століття, а також дуже стильно — мінімалістична обкладинка з розчерком самого автора (3).

Шекспір. Обкладинки російських видавництв з картинками:

113.90 КБ

Також використовується і портрет автора, і власне він і виявляється найбільш доречним. Цікаво, що багато творів Шекспіра, як ніякого іншого автора, видаються у «багатих», подарункових варіантах, хоча часто ця «роскошність» виявляється просто диким кічем і несмаком:

176.42 КБ

Найпристойніше виглядає обкладинка 3, завдяки вдалому кольоровому рішенню, якісному орнаменту і почуттю міри. Поряд, ми спеціально подали мінімалістичну обкладинку (2), але що назавається відчуйте різницю. Також хотілося би відзначита обкладинку 6 — це просто вершина дикої еклектики.

Наскільки розкішніше і аристократичніше виглядає чотиритомник 1938 року (1):

80.09 КБ

Мінімалістично якісною виглядає також обкладинка повного зібрання творів 1950-х років (2). А от у останній (4) абсолютно недоречний готичний шрифт. Ні в Італії (де відбувається дія твору) ні в Англії (де див автор) у відповідні часи цей шрифт не був поширений. Крім того, у нас сьогоднішніх готичний шрифт асоціюється з більш ранніми часами — з середньовіччям.

Далі підбірка західних видань Шекспіра:

77.65 КБ

Цікаво, що на заході, на відміну від України і Росії, використовують креативні рішення, або оригінальні ілюстрації. У нас же підбирають готові зразки: з творів живопису чи ілюстрацій минулих років. Принаймі, я не пам'ятаю, щоби сьогодні видавництва замовляли художникам якісні ілюстрації до творів класиків.

Далі буде…
Thursday, January 26th, 2012
8:08 pm
Культура книги. Частина друга з половиною
Оскільки у коментарях до другої частини виявилося багато цікавих думок, не можемо не зробити проміжний пост.

Сила картинки виявилася настільки великою, що декому «перша» обкладинка здалася вульгарною саме через фото: «баба на первой обложке - реально вульгарная, с искривлённым лицом, некрасивой грудью и жутким красным бюстгальтером. а на второй обложке - красивая женщина в дорогом белье». Ми поміняли шрифтове, кольорове та композиційне рішення, і лишили ті ж фото. От що вийшло
Було:

Стало:
36.62 КБ 41.85 КБ

Напевно все-таки вищенаведені ознаки мають значення, нє?

До обкладинок же з виключно шрифтовими рішеннями:



ми додали відповідні зображення:
17.45 КБ 9.50 КБ 21.06 КБ

Тепер би хотілося почути коментарі.
Далі буде…
Wednesday, January 25th, 2012
9:49 pm
Культура книги. Частина друга
У першій частині (http://igordudnik.livejournal.com/404336.html) ми розглядали питання «Чи потрібна твору художньої літератури обкладинка взагалі?» та почали говорити про те «Яка саме обкладинка потрібна книзі, і яка обкладинка є хорошою, а яка поганою, і чому?». Були наведені три приклади, про які пропонувалося висловитись.


Як і очікувалося, ніхто не звернув увагу на композицію, шрифтове чи кольорове рішення. Всі звернули увагу лише на картинку. Це ще раз підтверджує, що саме картинка є найефективнішим елементом обкладинки. Інше підтвердження ми можемо бачити, якщо порівняємо варіанти оформлення серії «Бібліотека Світової Літератури» видавництва «Фоліо»:
10.53 КБ

За для більш очевидного висновку, порівняймо по кілька обкладинок серії у обох варіантах оформлення:
12.35 КБ

18.42 КБ

Бачимо, що у варіанті без зображення, обкладинки практично однакові, і до того як ми прочитаємо назву та автора — для нас між ними різниці нема, у другому ж варіанті оформлення, ми ще до прочитання назви маємо контакт з картинкою, яка дає нам відповідний емоційний імпульс, і коли ми прочитуємо ім’я автора та назву книги — ми вже підсвідомо маємо до неї якесь ставлення. Окрема розмова про дизайн багатотомників, зібрань творів, і про те наскільки там доречне використання зображень на обкладинках, але про це ми поговоримо у наступних частинах, зараз же повернемося до обкладинок «Книги про любов».

Перша обкладинка сприймається вульгарно і асоціюється з розбещеністю. Але ж на фото другої обкладинки і груди більші, і погляд грайливіший, але сприймається вона менш вульгарно:


Справа в тому, що тут є мінімальна робота зі шрифтом, композицією, кольорами. Тут відсутні дешеві ефекти «тіньки» та псевдотриде. Як наслідок — обкладинка сприймається менш вульгарно, хоча і прочитується та сама тематика, що і в першій обкладинці.


У третій обкладинці більш серйозна робота зі шрифтами та змінений тип основного зображення: тут ми бачимо живописну експресивну роботу на тему кохання. Відповідно і книгу сприймаємо як щось заумне або попсовий твір для студенства, але аж ніяк не дешевий еротичний роман.
Йдемо далі. Розглянемо доречність чи недоречність різних шрифтів та шрифтових композицій. Для «чистоти експерименту», в цей раз відмовимось від будь-яких зображень:


Тепер би хотілося почути коментарі.
Далі буде…
5:12 pm
Культура книги. Частина перша
Що таке Книга? «Українська радянська енциклопедія», 1984 року видання (на жаль в Україні за 20 років державності не спромоглися на видання української енциклопедії), говорить що книга є «неперіодичне видання у вигляді зброшурованих аркушів, обсягом понад 48 стор.» Іноді ми називаємо книгою літературний твір, як такий. Тим більше сьогодні, коли книга не обов’язково є друкованою, коли поширені вже електронні книги. Власне, електронні книги складаються на сьогоднішній день з двох елементів: тексту твору і обкладинки до цього твору, хоча «обкладинка» тепер уже доречно взяти у лапки, бо зображення з назвою твору та ім’ям автора є своєрідним постером, рекламним матеріалом, що допомогає продавати книгу. Як воно буде далі — прогнозувати важко, але те що iPadBook особливого поширення не набули, на відміну від пристроїв на основі електронних чорнил, може говорити про бурхливий розвиток найближчими роками, саме останніх. Так само, мало сумнівно що найближчими роками зникне традиційна, паперова книга. Про культуру, структуру, історію книги — то окрема і довга розмова. Зараз же, ми хотіли би поговорити про книжкову обкладинку, як для електронних, так і для друкованих книг (власне вони мають між собою лиш одну відмінність — носій на якому вони подаються). Ще одне важливе зауваження: ми говоритимемо про масову, художню літературу (навчальна література, керівництва і підручники, альбоми з мистецтва, історична, технічна, енциклопедична і т. д. література — то теж трохи інша розмова).

ПЕРШЕ: Чи потрібна твору художньої літератури обкладинка взагалі?
Саме так ставлять питання деякі вербали, що звикли мислити текстово. Нащі ті зображення, — говорять вони, — ми купуємо конкретну книгу, конкретного автора, і нам все одно що там і як зображено на обкладинці. Головне щоби там було ім’я та прізвище автора та назва книги.
Добре. Давайте подивимося як би виглядали книги, якби було так:


Воно то може і нічого, коли йдеться виключно про відомі літературні твори, про класику, але якщо це книги маловідомих авторів чи взагалі дебют?


Що тоді? Звичайно, є поради друзів, є рецензії журналах, є анотації, врешті решт. Це все способи популяризувати, просунути, продати книгу, але чому ж тоді не використати такий дієвий інструмент продажу як реклама? Адже обкладинка книги є своєрідною рекламною упаковкою. Це не заперечують, і навіть всіляко підтримують та розуміють працівники видавничої галузі. Але тут виникає друге питання:

ДРУГЕ: Яка саме обкладинка потрібна книзі, і яка обкладинка є хорошою, а яка поганою, і чому?
Тут є кілька важливих моментів:
- Ефектність — наскільки ефективно обкладинка буде продавати книгу
- Стильність — наскільки обкладинка є естетичною, приємною, збалансованою
- Креативність — наскільки знайдений той влучний образ, що вдало анонсує зміст книги
Наведемо приклади:


Тепер би хотілося почути коментарі.
Далі буде…
Tuesday, December 27th, 2011
8:24 am
Богослужебні та інші церковні книги
Спробуємо розібратися.

Біблія
- Старий заповіт
- П'ятикнижжя Моїсеєве
- Книги (Ісуса Навіна - ІІ Макавеїв)
- Книги поетичні (серед них - Псалтир)
- Книги пророків
- Новий заповіт
- Євангелія
-- від Матея
-- від Марка
-- від Луки
-- від Йоана
- Діяння апостолів
- Послання
- Одкровення Йоана

Богослужебні книги:
Апостол - включає в себе майже весь Новий завіт, за виключенням Євангелій.
Четвероєвангеліє - євангелії, що визнані канонічними: від Матея, Марка, Луки, Йоана.
Тріодь пісна - містить співи та молитви до великого посту.
Тріодь квітна - присвячена прославленню Пасхи та наступних свят.
Служебник - богослужбова книга для священників. Містить тексти церковних служб на кожен день, порядок їх проведення, місяцеслов.
Часослов - збірка псалмів, молитов, пісень та ін. богослужебних текстів (крім літургійних, що зібрані у Служебнику). Призначений для певчих.
Октоїх (Осьмогласник) - книга співів православної церкви на 8 голосів.
Требник - містить молитви, що стосуються треб - священнодій, що відбуваються на прохання віруючих (поховання, за здравіє, з приводу засухи, тощо).
Тіпікон (Устав) - типові вказівки про порядок богослужіння.
Ірмологий - богослужбова книга, що містить ірмоси і катавасії канонів з Октоіха та святкових канонів з Мінеї і Тріоді.
Псалтир - збірка псалмів, що входить до Старого завіту.

Чим відрізняються «Євангеліє учительне» та «Псалтир з восслідуванням» від просто Четвероєвангелія та Псалтирі?
Saturday, December 24th, 2011
8:39 am

Пиво и безалкогольные напитки, 1957:
http://da-zdra-per-m.livejournal.com/86439.html
Tuesday, December 13th, 2011
10:13 pm
Friday, November 18th, 2011
9:27 pm
Сбьілась мічьта ідіота
Сьогодні тримав у руках оригінальний друк «Статуту ВКЛ» 1588 року видання.
339.22 КБ
Monday, November 7th, 2011
9:33 am
Українські та білоруські друкарні кін. 16-17 ст.
З московськими, а тепер і українськими та білоруськими кирилівськими друкарнями розібралися. Тепер на черзі південнослов'янські та румунські друкарні 17-го століття.

900x1103Collapse )
[ << Previous 20 -- Next 20 >> ]
About LiveJournal.com