igordudnik (igordudnik) wrote,
igordudnik
igordudnik

Григорій Іванович Коляда

128.20 КБ
[Уривок з книги спогадів Василя Забашти «Світ очима художника»]
Якось Михайло Різник прийшов до мене додому з новиною (а було це в 1976 році):
- До Києва з Ташкента приїхав Григорій Іванович Коляда, щоб передати Музею книги свій дорогоцінний скарб: книжкову україністику за сто років, починаючи від 1798 року - першого видання «Енеїди» І. Котляревського. За цією збіркою ганялися органи ще до війни. Під час воєнного лихоліття він зумів її зберегти. Після війни його знову переслідували. Щоб уникнути арешту, виїхав до Узбекистану, тривалий час там переховувався. Коли настали спокійніші часи, влаштувався працювати в Ташкентський університет, був викладачем, професором. Його приїзд - подія в культурному житті України...
Я дійсно не міг належно оцінити ваги цієї події, бо нічого не знав ні про бібліотеку Г. Коляди, ні про самого книгознавця-бібліографа. Михайло Григорович продовжив:
- Він потребує допомоги. Я сказав, що Ви здатні йому зарадити.
- Чим же можу допомогти? - здивовано запитав я.
- Йому потрібно виготовити печатку, якою він міг би проштампувати книги, що передає Музею. На печатці слід вирізати напис: «З книг Г. І. Коляди», чи просто -«Г. І. Коляда». Григорій Іванович зголосився з Вами познайомитися. Одначе він хоче здійснити передачу збірки без особливого розголосу, бо остерігається «органів».
Після такого повідомлення Михайло Григорович запропонував не відкладати відвідини, а йти негайно. Нашвидкоруч одягнувшись, ми побігли до помешкання Г. Коляди.
Чому побігли, а не пішли? Бо темпераментний Михайло Різник інакше не міг рухатись коли справа торкалася невідкладних справ.
На щастя, син Григорія Івановича, в якого зупинився батько-книгознавець зі своїм скарбом, мешкав недалеко, у будинку на сусідній вулиці. Зайшли в невелику квартиру «хрущовського типу», із низькими стелями, із маленьким коридорчиком, у якому важко було розминутися двом людям. У одній із кімнат, за письмовим столом я побачив кремезного старця з книжкою в рокух. Кімната виглядала надто маленькою для людини такої могутньої статури.
Познайомилися. Я пообіцяв організувати виготовлення печатки, але воднораз попросив дозволу зробити з нього ескіз для майбутнього портрета (Григорій Іванович виявився дуже колоритною особистістю). Він погодився.
Печатку зробили моїучні-студійці. Григорій Іванович із працівниками Музею книги почав складати акт передачі книг, серед яких були: згадане вже перше видання «Енеїди»
Котляревського, празьке видання «Кобзаря» Т. Шевченка, твори поетів-романтиків, Л. Українки, І. Франка, В. Винниченка, поетів початку XX століття, заборонена література, що зберігалася лише у спецфондах бібліотек, зокрема багатотомна «Історія України-Руси М. Грушевського. Назвав лише кількох авторів, книги яких мав можливість тримати з руках. А збірка україністики нараховувала сотні томів...
Одного разу прийшов до Григорія Коляди малювати, а він сердитий, чортихається, а запитання, чому він такий знервований, відповів: «Це ж треба, я їм передаю книги Пантелеймона Куліша, а вони не хочуть брати!»
Перші видання творчого доробку нашого видатного класика П. Куліша Григорій Іванови» забрав назад до Ташкента. Що з ними сталось, яка їх подальша доля, невідомо.
Хоча наш книгознавець і прагнув, аби передача книг відбулася якомога «тихше», малопомітніше, але, дізнавшись, що деякі книжки він збирається продати надійним,небайдужим людей, до його помешкання потяглися діячі української культури, які прагнули знати правдиву історію України. Знаю, що окремі книги зі збірки Г. Коляди купив Валентин Задорожний, Лариса Скорик, Лесь Танюк та ін. Кілька книжок пощастило придбати й мені. На додачу Григорій Іванович подарував мені перші видання О. Олеся й М. Зерова.
Григорій Коляда здійснив свій останній подвиг - безкорисно віддав свій скарб рідному народу, зробив це в час, коли відчув, що сили його полишають. Він тяжко хворів і невдовзі на чужині пішов із життя.
P.S.: Якщо вже є фото, то тоді точно треба статтю на Вікіпедії написати. Тим більше, що дозвіл на публікацію фото люб'язно наданий сином автора і упорядником збірника Ростиславом Забаштою.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments